###Великий куш. Тактичний аналіз матчу Челсі - Атлетико ###

«Я з повагою ставлюся до різних тактик і стратегій. Надійно захищатися непросто, і я по достоїнству оцінюю команди, яким це вдається. Гостро атакувати теж важко. І тут потрібно віддати належне тренерам, чиї команди здорово грають у нападі.

Однак у кінцевому підсумку перемагає команда, і абсолютно не має значення, як їй дісталася ця перемога. Не існує єдиного напрямку, як грати у футбол. Якби всі грали однаково , футбол був би неймовірно нудним. Можна грати в десять захисників , а можна - в десять нападників. Але все визначає результат»

Дієго Сімеоне

«Я спостерігав за грою «Атлетико» багато разів. З моменту, коли жереб визначив їх нам в суперники, я декілька разів дивився за їх грою вживу. Я приділив багато уваги вивченню гри «Атлетико», щоб бути готовим до протистояння з ними, і щоб мої гравці розуміли сильні і слабкі сторони нашого суперника»

Жозе Моуріньо

Проблеми «Челсі» в першому матчі були викликані і функціональним станом команди, що згодом підтвердив своїми рішення Жозе Моуріньо, виставляючи проти «Ліверпуля», скажімо так, не найсильніший свій склад. Організації гри в захисті цього було достатньо і пенсіонери здобули важливу для себе перемогу в чемпіонаті. Але проти «Атлетико» Моуріньо мав змінювати тактику - 0:0 на виїзді хороший результат, проте дуже хиткий.

Окрім кадрового потенціалу наставнику потрібно було внести певні корективу і в тактику. В захисті «Челсі» може працювати в різних системах - «4-1-4-1», як це було в Мадриді, чи «4-4-1-1», як було в Ліверпулі, але питання полягало в тому, наскільки високо в атаках будуть підійматись опорні півзахисники. Від руху Раміреса і Луіса залежало, як саме будуть будуватись атаки - виключно через довгий пас, як і в першій грі суперників, чи руху центральних півзахисників вперед буде достатньо для ведення позиційної атаки. Вище над ними діяв Азар (перші хвилин 15, а потім Вілліан), який повинен був надавати тиск на зону між лініями захисту, тим самим дестабілізуючи оборонні редути матрацників. Рух бельгійця, а пізніше бразильця, його вчасно прийняті рішення як з м'ячем, так і без нього, був дуже важливими для атакуючого потенціалу лондонців.

Аспілікуета грав в позиції правого півзахисника-вінгера, не Шюррле, не Салах, не Оскар ...- Ще стартовим складом Моуріньо дав зрозуміти - для нього окрім атаки вкрай буде важливо закрити фланги «Атлетико», крім того в атаках Аспілікуета давав ширину. В захисті, окрім здвоєного флангу, це ще звуження лінії захисників. Як ми пам'ятаємо з першого матчу, оборона Жозе Моуріньо побудована в захисті вужче, тому важливо контролювати зони на флангах, в першій грі це робили Вілліан і Рамірес, але очевидно, що такий підхід зменшував можливості виходу в атаку.

Формації команд

Дієго Сімеоне потрібно було зменшити володіння своєї команди. Як показав перший матч, «зламати» захист «Челсі» досить складно, тож зменшуючи володіння, можна було сподіватись на утворення вільних зон і грі на зміні фаз. Високий пресинг і пресинг в середині поля - це ті компоненти гри, які в «Атлетико» поставлені на дуже високому рівні.

Тим паче, що якраз «мотор» команди Габі вимушений був пропускати гру через перебір жовтих карток. Пара в центрі поля - Суарес і Тьягу, тут кожен виконавець більше відповідає вимогам «шостого» номера, можливо, Маріо це стосується в меншій мірі, та все ж повноцінно замінити Габі він наразі навряд чи спроможний. «Атлетико» грав компактно позаду з намаганням використати зони на флангах за спинами крайніх захисників, агресивну гру флангами забезпечували Коке і Туран, рух яких дозволяв переходити на «4-2-4», де двійка опорних півзахисників завжди знаходиться за лінією м'яча. Туран в позиційних атаках мав дати швидкість. Другим варіантом від Сімеоне було створення діагонального тиску (зліва цю зону покривав Луіс) для відкривання зони в середині - особливо в тих випадках, коли Коке чи Туран вели туди зміщення.

З стартових хвилин «Атлетико» дав зрозуміти, що вони не збираються контролювати м'яч під 70%, як було вдома, а навпаки, будуть намагатись зіграти від захисту. Було помітно чіткі «4-4-2» на власній половині поля, дуже компактно, фактично без будь-якого простору між лінями захисту і півзахисту.

Тож в таких матчах на перший план виходять стандарти. І вже перших два показали роботу Моуріньо. В попередній грі ми розбирали роботу «Атлетико» в захисті при стандартних положеннях: зонно-персональна опіка з розстановкою трьох гравців по зонах, на куті воротарського, на куті штрафної, і на умовно 11 метрах. Щоб змусити забрати цих виконавців з зон, Моуріньо максимально кількісно наситив штрафний майданчик шістьма гравцями, тим самим забираючи гравця суперника, який розташований в зоні умовних 11 метрів. Саме туди і пішла передача на Раміреса. Це ті мінімальні моменти в грі, на які наставники могли впливати.

«Челсі» в захисті з Азаром під Торресом - це «4-4-1-1», з Вілліаном - «4-4-2»- основна відмінність від попереднього матчу - значно вище розташування по полю. Повертаючись до питання на початку матеріалу, проаналізуємо, як працювали опорні півзахисники в позиційних атаках. Рамірес грав вище, він з'єднував ланки в атаках. Вілліан маневрував з середини на правий фланг, Азар з середини на лівий, таким чином утворюючи двійки і трійки на флангах. Саме завдяки руху Вілліана в край і прийшов перший гол, хоча там важко шукати недоліки захисту в матрацників. Адже ситуація розвивалась таким чином, що три захисника «Атлетико» протидіяли двом атакуючим гравцям «Челсі». Індивідуальна майстерність бразильця дозволила йому звільнитись від опіки трійки суперників та віддати передачу на Аспілікуету.

«Атлетико» досить швидко зрівняв, використавши неуважність захисту «Челсі». Зліва Аспілікуета звужував зону з Івановічем або покривав ширину поля, справа аналогічно грали Ешлі Коул і Азар, адже для системи захисту Моуріньо важливо, щоб ширину в захисті покривав крайній півзахисник-вінгер. «Аристократи» «проспали» підключення Хуанфрана, який без перешкод виконав простріл вздовж штрафного майданчика.

З поновленням гри Жозе Моуріньо необхідно було збільшувати тиск на захист суперників, адже до перерви, окрім забитого голу, більше моментів біля воріт Куртуа не виникало. Замість Ешлі Коула вийшов Самюель Ето'о. «Челсі» перейшов на «4-4-2», симетрично розташований до «Атлетико». І майже відразу порушення правил від Ето'о призвело до призначення одинадцятиметрового удару – 1:2. Фактично це означало завершення гри, адже три м'яча у власні ворота матрацники цього сезону не пропускали жодного разу.

Далі гра розвивалась за сценарієм Дієго Сімеоне. Зменшивши володіння і віддавши м'яч «Челсі», матрацники отримали простір, на якому могли розвивати свої контратаки і грати на зміні фаз. Все що і було необхідно для «Атлетико». Заміни від Моуріньо не спрацювали, збільшуючи тиск на центр, завдяки двійці форвардів, він зменшив рух і маневр Азара і Вілліана в середині, що з тактичної точки зору полегшило роботу «коробки» захисту гостей. Третій гол від Арди Турана підсумував загальну перевагу «Атлетико» в цьому протистоянні.

Статистика

Підсумки

«Атлетико» Дієго Сімеоне був більш готовим до даного протистояння, в мадридців було більше варіантів ведення матчу, вони виявились більш пристосованими до гри, як в позиційному нападі, як це було в Мадриді, так і від захисту в Лондоні. Тактика Сімеоне виявилась більш гнучкою, Дієго вдалось змусити «Челсі» працювати в потрібному для матрацників ключі...-