НОВОСТИ ФУТБОЛА | СТАТЬИ | ОБЗОРЫ | ВИДЕО | РЕЗУЛЬТАТЫ LIVE | КОНТАКТЫ | КОТИРОВКИ
    

###Арсенал - Челсі 0:0. Тактичний аналіз матчу ###


Формації команд

Перед матчем головним питанням було чи зможе Арсен Венгер вперше перемогти Жозе Моуріньо. До цього тренери зустрічались дев'ять разів – п'ять перемог в активі португальця і чотири матчі завершились унічию. Не на користь Венгера говорив і лазарет команди, так в цьому матчі наставник не міг розраховувати на травмованих Діабі, Окслейда-Чемберлейна і Саного. Тільки відновився від травми Лукас Подольскі, який щоправда так і не з'явився на полі, але головною втратою вже ж був Джек Вілшир, який пропускав матч через дискваліфікацію.

Місце в воротах зайняв Войцех Щенсни, в центрі захисту пара Пер Мертезакер і Томас Вермален, праворуч – Бакарі Санья, на протилежному фланзі захисту – Кірен Гіббз. В опорній зоні пара гравців у поєднанні глибокого плеймейкера, Мікеля Артети, що працював нижче по полю направляючи атаки команди, і гравця від штрафного майданчика до штрафного, Аарона Ремсі. На позиції лівого вінгера Томаш Росіцкі, чех переважно вів зміщення до середини, на правому фланзі нападу – Тео Волкотт, під нападником – Месут Озіл, і на вітрі Олів'є Жиру.

Що стосується лазарету «Челсі», то серед травмованих виконавців значаться Майкл Ессьен і Марко Ван Гінкель, яких аж ніяк не можна віднести до гравців основного складу команди. В усякому разі, на даний момент – голандець лише двічі виходив на заміну, а ганський легіонер «пенсіонерів» провів два матчі в стартовому складі. Тож Жозе Моуріньо мав можливість виставити на гру оптимальний стартовий склад. Перед матчем португальський наставник обіцяв зіграти в більш агресивний футбол з акцентом на активну гру попереду, але вже з появою стартових складів стало зрозуміло, що Моуріньо віддав перевагу обережному футболу, максимально наситивши центральну зону футбольного поля.

В воротах розташувався Петр Чех, в центрі захисту – Джон і Террі і Гарі Кегілл, зліва в захисті – Сесар Аспілікуета, справа – Браніслав Івановіч. В опорній зоні – Джон Обі Мікель в якості шостого номера і над ним пара Лампард (правіше) і Рамірес (лівіше). Загалом бразилець був тим гравцем, який змінював систему гри «Челсі» в залежності від фази гри – підіймаючись вище при втратах м'яча, підопічні Моуріньо переходили на «4-4-2» якраз через високу позицію Раміреса. В позиційному захисті на лінію до Лампарда опускалась двійка вінгерів, Вілліан та Еден Азар, формуючи тактичну схему «4-1-4-1». А на вістрі – Фернандо Торрес, що мав максимально розтягувати захист суперника в глибину поля, утворюючи простір для швидких контратак.

«Челсі» розпочав гру більш активно, розташовуючись в формації «4-1-4-1». Втім, це радше була активність без м'яча - завдяки пресингу в центральній частині поля, отримати можливість швидко розвивати свої атаки. Але вже ближче до десятої хвилини гри стало зрозуміло, що трійка півзахисників в центрі поля покликана максимально насичувати зони в захисті, не дозволяючи «Гармашам» вести свої комбінаційні дії в нападі. «Пенсіонери» віддали територію і м'яч «Арсеналу», максимально компактно працюючи на власній половині поля. Про обіцяну активну гру попереду ніякої мови вже не йшло, і ми мали можливість спостерігати контратакувальний варіант «Челсі». Фактично підопічні Моуріньо перейшли на варіант гри «4-5-1», де крайні вінгери активно працювали на захист, не залишаючи простору між собою і крайніми захисниками.

«Арсенал», володіючи м'ячем, не давав достатньо ширини в атаці, особливо на лівому фланзі. Росіцкі завалювався до центру, шукаючи зону між лініями захисту, в той час як Гіббз не встигав закривати зону лівого вінгера попереду. Це полегшувало роботу і дозволяло Івановичу закривати більше простору в захисті. Відповідно, Вілліан міг розташовуватись трішки вище. Таким чином контратаки «Челсі в першому таймі переважно розвивались правим крилом, де також активніше вперед працював Рамірес.

Отримавши територію, господарі поля так і не змогли її використати до перерви, в основному через погане використання флангів для розтягування побудов «Челсі». В першому таймі «Арсенал» провів лише 25% своїх атак по лівому флангу, та й загалом в матчі 28% - проти 45% по фланзі Волкотта і Бакарі Санья.

По перерві Арсен Венгер вніс корективи в гру команди. В першу чергу висунувши вперед Кірена Гіббза, що став працювати активніше попереду – можливо, недостатньо активно, але якщо до перерви відсоток атак по лівому флангу складав 25, то після – 31. Томаш Росіцкі змістився на крок назад і в центр, де він отримав можливість направляти атаки. Натомість Озіл, який працював в позиції десятого номера з пошуком вільних зон між лініями захисту суперника, вів зміщення ближче до лівого крила. Такі пертурбації дещо освіжили гру по лівому крилу атак «Арсеналу» з одного боку, а з іншого «Каноніри» збільшили тиск на центральну вісь «Челсі» - і отримали в цій частині поля чисельну перевагу «чотири в три». Хоча гра «Челсі» і була побудована без м'яча з максимально швидким виходом в контратаки, але збільшення гравців в середній частині мало позначитись на рухливості трійки центральних півзахисників «пенсіонерів». Що в кінцевому результаті призвело до втоми і збільшення браку, як передачах, так і покритті простору.

До прикладу, якщо розбити гру на шість частин по п'ятнадцять хвилин, то з початку гри і до 60-ї хвилини, з кожному чвертьгодинному відрізку «Челсі» віддавав в середньому по 62 точних передачі з відсотком 80, а в останній третині матчу розбитій на дві частини по п'ятнадцять хвилин, лише по 42 передачі, з відсотком 64 в останньому відрізку.

«Арсенал» збільшив тиск в центральній частині поля, можливо не достатньо, щоб постійно створювати загрози воротам Петера Чеха, але це був дзвіночок для Моуріньо, який розумів, що з плином часу і накопиченням фізичної втоми, перевага підопічних Арсена Венгера буде зростати.

Заміни від Жозе Моуріньо мали надати свіжості в атаці команди, крім цього Андре Шюррле і Оскар розташовувались вище, що змінило формацію на «4-3-3». Таким чином португальський наставник намагався впливати на гру, яка по перерві повністю перейшла під контроль господарів поля. Атаки «пенсіонерів» вже не мали продовження через швидкий вихід з м'ячем в контратаку, а переважно будувались через довгі передачі вперед на Торреса, що нав'язував боротьбу центральним захисникам «Арсеналу», а в зону підбору набігали Рамірес чи Лемпард.

Шюррле, на відміну від Азара, працював більше на ширину, розтягуючи захист і змушуючи Бакарі Санья розташовуватись нижче, тим самим менше працювати в атаку. Пізніше замість Вілліана вийшов Оскар, переслідуючи все теж завдання, яке полягало в бажанні тренера натиснути на захист «Арсеналу» і відсунути гру від власних воріт. Вже під кінець гри Моуріньо випустив Давіда Луїса замість Торреса, без зміни формації. Оскар висунувся в позицію центрфорварда, а на його місце змістився Рамірес. Луіс же зайняв позицію в центрі поля, де він мав забезпечити пресинг на Росіцкі і Артету, щоб уповільнити темп розвитку атак «Гармашів». В кінцевому результаті – 0:0, і, схоже, це той підсумок, на який розраховував Моуріньо.

Статистика

Підсумки

Арсен Венгер віддав перевагу контролю м'яча в центральній частині поля і контролю території. Зміщення Озіла в глибину, а в другому таймі зміщення в центральну зону від Росіцкі дало можливість отримати чисельну перевагу в цій частині поля, але це мало вплив на ширину атаки і меншу активність на лівому фланзі. Натомість «Челсі» Моуріньо працювало надто обережно, надійно позаду, але з таким підбором виконавців напевно варто вимагати від наставника більш агресивного і активного футболу, який він обіцяв напередодні.



Топ клубов мира


Топ игроков


Лучшие сборные

© Неофициальный сайт английского футбольного клуба Челси из города Лондон - при публикации на вашем сайте наших материалов прямая ссылка обязательна!